Жанр: затишна

Орест ішов з дідусем повз болото на заході сонця і побачив, як над водою танцює маленький жовтий вогник. Виявилось, це загубилася стара лампа, що шукала свого господаря.

Софійка пішла зі старшим братом до бабусиного саду і помітила старого дуба, на корі якого були наче живі очі. Та виявилось, що дуб просто пам’ятає всіх дітей, які на ньому колись гойдались.

У Яремка щовечора сама собою відчинялась дверцята шафи. Виявилось — то малесенька фея вітерцю заходить провітрити кімнату й нашепотіти добрих снів.

Орися почула, як старе дзеркало в бабусиній кімнаті тихо відповіло на її ‘добраніч’. Та коли дівчинка наважилася підійти ближче, виявилося, що в дзеркалі живе хтось дуже знайомий і дуже сміливий.

Мар’янка чула, як з підвалу хтось наспівує стару пісню. Виявилося, що то старий радіоприймач, який знайшов собі друга — маленьку мишку Хвостик.

Влад чув щоночі м’які кроки на горищі і боявся заснути. Виявилось — то стара сова Угуся, яка щовечора прилітає охороняти сон родини.

Каринка пішла за малиною сама і раптом почула, як ліс почав шепотіти. Спочатку було лячно, та виявилось, що дерева просто розповідають одне одному казки про пори року.

Богданові здавалось, що стара лялька Аделіна на поличці моргає, коли він не дивиться. Виявилось — вона просто бачить сни, бо ляльки сплять, лише поки на них ніхто не дивиться.

Андрійко почув, як хтось тихенько посопує під його ліжком. Серце забилося швидше — а раптом там монстр? Та коли хлопчик зазирнув туди з ліхтариком, побачив зовсім не те, чого боявся.

Уночі Назар почув, як хтось обережно ступає по сходах. Раз — крок. Два — крок. Хлопчик визирнув із кімнати — і побачив на щаблі того, хто завжди жив у їхньому домі, але кого ніхто не помічав.