Жанр: затишна

Уляні було страшно залишатися самій у власній кімнаті. Здавалося, як тільки мама зачинить двері — стіни почнуть на неї дивитися мовчазно і чужо.

Богданчику здавалося, що в старій бабусиній шафі вночі хтось ворушиться. Він навіть не наважувався пройти повз неї без увімкненого світла.

Маринка ховалася під ковдрою, бо хтось зовсім поряд із її вухом тихесенько шепотів. Вона думала, що це привид. А виявилось — крихітна фея, яка приносить лагідні сни.

Лідуся почула, як вночі самі собою скриплять старі сходинки. Виявилося, що то будинок просто потягується перед сном — як вона сама після довгого дня.

Северин помітив, що дідів старовинний годинник цокає не як завжди — то швидше, то повільніше, ніби щось виспівує. Виявилося, що всередині живе крихітний майстер музики, який грає колискову для всієї родини.

Захарко цілий вечір був похмурий. Завтра приходить нова вчителька — кажуть, дуже сувора. Ще здалека він уявив її холодний голос і строгі окуляри.

Оксанка не могла заснути напередодні першого вересня. Їй здавалося, що школа — це величезна холодна будівля, де загубитися легше, ніж знайти свій клас.

Олеся жахливо боялась темряви — навіть нічник не допомагав. Та однієї літньої ночі у її кімнату прилетів маленький гість із крихітним вогником у животику.

Соломійка вночі побачила, що по коридорі за нею крадеться чиясь тінь. Вона зупинялася — і тінь зупинялася. Та ось дівчинка наважилась обернутись… і всміхнулась.

Тарасик прокинувся вдосвіта і побачив, що озеро біля бабусиної хати накрив густий-густий туман. У ньому щось рухалось і тихо співало — і хлопчик вирішив дізнатися, хто це.