Вік: 5+

Софійка пішла зі старшим братом до бабусиного саду і помітила старого дуба, на корі якого були наче живі очі. Та виявилось, що дуб просто пам’ятає всіх дітей, які на ньому колись гойдались.

У Яремка щовечора сама собою відчинялась дверцята шафи. Виявилось — то малесенька фея вітерцю заходить провітрити кімнату й нашепотіти добрих снів.

Орися почула, як старе дзеркало в бабусиній кімнаті тихо відповіло на її ‘добраніч’. Та коли дівчинка наважилася підійти ближче, виявилося, що в дзеркалі живе хтось дуже знайомий і дуже сміливий.

У дідусевій бібліотеці Гриць побачив, як величезна книга сама розгорнулася на середині. Хлопчик ледь не втік, та виявилося, що в книзі живе сонний книжковий дух, який давно мріє розповісти комусь свою улюблену казку.

Влад чув щоночі м’які кроки на горищі і боявся заснути. Виявилось — то стара сова Угуся, яка щовечора прилітає охороняти сон родини.

Андрійко почув, як хтось тихенько посопує під його ліжком. Серце забилося швидше — а раптом там монстр? Та коли хлопчик зазирнув туди з ліхтариком, побачив зовсім не те, чого боявся.

Уляні було страшно залишатися самій у власній кімнаті. Здавалося, як тільки мама зачинить двері — стіни почнуть на неї дивитися мовчазно і чужо.

Богданчику здавалося, що в старій бабусиній шафі вночі хтось ворушиться. Він навіть не наважувався пройти повз неї без увімкненого світла.

Маринка ховалася під ковдрою, бо хтось зовсім поряд із її вухом тихесенько шепотів. Вона думала, що це привид. А виявилось — крихітна фея, яка приносить лагідні сни.

Лідуся почула, як вночі самі собою скриплять старі сходинки. Виявилося, що то будинок просто потягується перед сном — як вона сама після довгого дня.