Вік: 5+

Юстина залізла на горище й побачила, як стара колиска сама собою тихо погойдується. Виявилося, що в ній живе фея пам’яті, яка береже тепло поколінь.

Захарко цілий вечір був похмурий. Завтра приходить нова вчителька — кажуть, дуже сувора. Ще здалека він уявив її холодний голос і строгі окуляри.

Оксанка не могла заснути напередодні першого вересня. Їй здавалося, що школа — це величезна холодна будівля, де загубитися легше, ніж знайти свій клас.

Олеся жахливо боялась темряви — навіть нічник не допомагав. Та однієї літньої ночі у її кімнату прилетів маленький гість із крихітним вогником у животику.

Соломійка вночі побачила, що по коридорі за нею крадеться чиясь тінь. Вона зупинялася — і тінь зупинялася. Та ось дівчинка наважилась обернутись… і всміхнулась.

Олесик пас гусей на луці і раптом побачив, як з-за кущів на нього дивиться вовк. Та чомусь у нього були дуже сумні і добрі очі — як у когось, хто дуже-дуже шукає свого дому.

Марко лежав під ковдрою і чув, як стіни тихо тріскають, як щось зітхає за вікном. Він був певен: уночі будинок оживає і не любить його.