Жанр: лагідно-моторошна

Уночі Назар почув, як хтось обережно ступає по сходах. Раз — крок. Два — крок. Хлопчик визирнув із кімнати — і побачив на щаблі того, хто завжди жив у їхньому домі, але кого ніхто не помічав.

Євка помітила, що очі прабабусі на старому портреті блимають і ніби стежать за нею через усю кімнату. Спершу було лячно, та виявилося, що то добра прапрабабуся просто хотіла привітатися з правнучкою.

Bogdanchyk thought that someone was moving in his grandmother's old closet at night. He didn't even dare to walk past it without the light on.

Marinka was hiding under the blanket because someone was whispering softly right next to her ear. She thought it was a ghost. But it turned out to be a tiny fairy who brings sweet dreams.

Lidusya heard the old steps creaking by themselves at night. It turned out that the house was simply stretching before going to sleep, just like she did after a long day.

Юстина залізла на горище й побачила, як стара колиска сама собою тихо погойдується. Виявилося, що в ній живе фея пам’яті, яка береже тепло поколінь.

Северин помітив, що дідів старовинний годинник цокає не як завжди — то швидше, то повільніше, ніби щось виспівує. Виявилося, що всередині живе крихітний майстер музики, який грає колискову для всієї родини.

Olesya was terribly afraid of the dark - even a nightlight didn't help. But one summer night, a little guest flew into her room with a tiny light in its belly.

Соломійка вночі побачила, що по коридорі за нею крадеться чиясь тінь. Вона зупинялася — і тінь зупинялася. Та ось дівчинка наважилась обернутись… і всміхнулась.

Tarasik woke up at dawn and saw that the lake near his grandmother's house was covered in a thick, thick fog. Something was moving in it and singing softly - and the boy decided to find out who it was.