Вік: 5+

У донечки короля була корона з ромашок — справжню вона ще не заслужила. І щодня Соня починала з усмішки та маленької доброї справи.

Старий лицар відкрив школу для маленьких лицарів. Та вчив не битись, а захищати: заспокоювати, допомагати, говорити правду гідно.

Лицар Володимир носив сині обладунки, бо захищав не битви, а красу: квіти, дерева, дитячий сон. І королівство навчилось бачити це інакше.

Лицар Микола був хоробрим у всьому, окрім павуків. Коли його секрет випадково побачила принцеса Марічка, з її лагідної реакції народилась найміцніша дружба у замку.

Лицар Іван замість турнірів вирощував пшеницю. Усі сміялись — аж поки в королівстві настав голод і саме його поле врятувало всіх.

Лицар Степан не носив острогів і не брав батога. Він тільки шепотів коневі тихі слова — і Багряний біг швидше за всіх скакунів королівства.

У лицаря Тимка замість меча був блокнот для віршів. Коли в королівство прилетів сумний дракон, саме віршем — а не зброєю — Тимко знайшов до нього шлях.