Тато прийшов з роботи стомлений і насуплений. Маленька Юля не злякалась — вона просто принесла йому шматок маминого вишневого пирога.
Ніжна і Сердита — рідні сестри. Одна обіймає, друга штовхає. А потім було одне яблуко на двох — і все змінилось.
Кіт Тимко знайшов на столі сметану — вдома нікого. Запах кликав їсти, а серце шепотіло «це не твоє». Тимко зробив непростий вибір.
На таємній поляні в глибині лісу збираються добрі духи. Вони з’являються там, де потрібна допомога — і допомагають, не просячи нічого натомість.
Старий ведмідь Захарко відчиняв свою печеру кожному, хто потребував тепла. Його секрет був простий: доброта — не порція, а джерело. І воно не закінчується ніколи.
Дуб Велетень стояв у лісі вже триста років. Якось малесенький жучок виповз на найвищу гілку — і запитав, чи був дуб колись малим. І отримав мудру відповідь.
У глибокій гущі лісу є старий колодязь. Кажуть, у ньому видно майбутнє. Маленька Софійка знайшла його випадково — і побачила щось зовсім інакше.
У глибокому лісі є галявина, де ввечері сонячні промені малюють тіні-історії на корі дерев. Звірята сідають кружком і дивляться найкраще кіно у світі.
У старому лісі пташки зібрались у хор, але кожна співала своє. Аж поки дятел-диригент не показав, що з різних голосів виходить найкраща музика — якщо є повага.
Раз на місяць лісові тварини збирались у коло і ділились усім, що носили в серці. І сварки розчинялись, а самотність танула, як іній на сонці.