Великий морський змій Арфій грав на арфі з водоростей, та всі його лякались — бо був з вигляду страшний. Аж поки одна сміливенька бабка не сіла поряд і не послухала. І виявилось: музика — найкоротша дорога до серця.
Маленький морський коник заблукав серед коралів — і нічого не впізнавав. Стара черепаха Тиша навчила його заплющити очі, дихати тихо й слухати своє серце. Бо любов завжди веде додому.
Морська зірка Іскринка соромилась, що в неї лише чотири промінчики замість п’яти. Аж поки лагідний дельфін не показав їй: бути єдиною такою — це найбільша краса.
Маленька русалонька Перлинка мріяла побачити суходіл. Бабуся подарувала їй чарівну мушлю — і Перлинка зрозуміла, що уява теж буває мандрівкою.
На теплому мілководді троє дельфінів облаштували сад із коралів і годували маленьких рибок. Слава про їхню морську ферму розійшлась усіма океанами.
Море Лагідне щовечора співало колискову. Та чули його тільки ті, хто вмів сідати на пісок і слухати уважно — як дівчинка Соломійка з мамою.
Старий маяк на кам’янистій скелі вмів махати своїм світлом, як хвостиком. Сто років він зустрічав кораблі, що поверталися додому, — і навчив одного маленького моряка, що навіть найменший знак може стати чиїмось берегом.
У маленькій бухті жив незвичайний водограй — він стрибав сам, без жодного насосу. Старий рибалка Мирон знав його секрет. А коли в дівчинки Олени защеміло сердечко, водограй застрибав ще вище — спеціально для неї.
Китеня Мулька завжди було голодне. А мама, коли не мала їжі, співала йому пісень. І Мулька зрозумів: пісня вгамовує не лише живіт, а й серце.
Усі морські мешканці боялись косатки Чорноплавика. А коли маленьке тюленятко відстало від мами, саме ця «страшна» косатка прогнала акулу і врятувала малюка.