Космо-кіт Мяухвіст вирушив через галактики шукати чорну дірку — найзагадковішу істоту Всесвіту. А знайшов когось, хто чекав не страху, а тихого тепла й ласкавого слова.
Космічний пірат-їжачок Колько шукав скарб у поясі астероїдів. А знайшов забуте дитяче серце — і зрозумів, що найважливіше у Всесвіті — повертати тепло тим, хто його загубив.
Хлопчик Данилко зробив ракету з картонної коробки, намалював вікна — і полетів у справжній космос. Зустрів кільця Сатурна, добрих інопланетян і повернувся з пилинкою з далекої зорі.
На орбіті працює школа для маленьких прибульців. Найкращим учнем там був Ясик — не найрозумніший, не найшвидший, а найдобріший. І саме він навчив усіх, що мудрість — це коли ділишся.
Астронавт Гарик загубив у космосі перчатку зі скафандра. Та вона полетіла у найдивовижнішу мандрівку — повз Сатурн, Юпітер і всі загублені речі Всесвіту — і повернулась з цілою книжкою історій.
У кожної мами на світі є власне сузір’я — з усіх зір, на які вона дивилась, чекаючи свого малюка. І воно світить дитині завжди, навіть коли мама далеко.
Пінгвін Пушок поплив у теплі краї подивитись, що там, де нема снігу. Куштував банани, танцював на пляжі — а потім зрозумів, чому так хочеться додому.
На дні теплого моря, поміж коралами і водоростями, жила маленька школа для рибок. Учителька-дельфін Лагуна вчила малечу не тільки плавати, а й розуміти океан — щоб ніколи в ньому не загубитись.
Десь далеко в океані є острів, куди припливають усі загублені іграшки. Там вони не сумують — вони пам’ятають своїх дітей і чекають. Бо любов нікуди не дівається.
Десь у морі снів існує острів цукрових пальм, куди потрапляють тільки ті діти, які весь день мріяли. На пляжі там цукровий пил, а океан — лимонадний.