Категорія: Fairy tales with light in the darkness

Уночі Назар почув, як хтось обережно ступає по сходах. Раз — крок. Два — крок. Хлопчик визирнув із кімнати — і побачив на щаблі того, хто завжди жив у їхньому домі, але кого ніхто не помічав.

Євка помітила, що очі прабабусі на старому портреті блимають і ніби стежать за нею через усю кімнату. Спершу було лячно, та виявилося, що то добра прапрабабуся просто хотіла привітатися з правнучкою.

Ulyana was scared to be alone in her own room. It seemed as if as soon as her mother closed the door, the walls would start to stare at her silently and strangely.

Bogdanchyk thought that someone was moving in his grandmother's old closet at night. He didn't even dare to walk past it without the light on.

Marinka was hiding under the blanket because someone was whispering softly right next to her ear. She thought it was a ghost. But it turned out to be a tiny fairy who brings sweet dreams.

Lidusya heard the old steps creaking by themselves at night. It turned out that the house was simply stretching before going to sleep, just like she did after a long day.

Юстина залізла на горище й побачила, як стара колиска сама собою тихо погойдується. Виявилося, що в ній живе фея пам’яті, яка береже тепло поколінь.

Северин помітив, що дідів старовинний годинник цокає не як завжди — то швидше, то повільніше, ніби щось виспівує. Виявилося, що всередині живе крихітний майстер музики, який грає колискову для всієї родини.

Zakharko was gloomy all evening. A new teacher was coming tomorrow - they said she would be very strict. Even from afar he could imagine her cold voice and strict glasses.

Oksanka couldn't sleep on the eve of September 1. It seemed to her that the school was a huge, cold building where it was easier to get lost than to find your class.