У Софії хитався перший зуб — і вона дуже боялась. Та коли він випав і Софія поклала його під подушку, з’явилась маленька фея з блискучими крилами.
Бабуся подарувала Олексієві перші справжні чобітки, та вони здавалися йому чужими. Аж поки після дощу не з’явилась найбільша калюжа на світі.
Юлія вперше взяла ножиці і вирізала криву смужку. Замість сміху тато поклав ту смужку в рамку — щоб назавжди пам’ятати її перший крок.
Влад намалював дракона і мав руки в усіх кольорах. Питання про те, які сліди залишають його руки на серцях друзів, змусило його обрати, які кольори дарувати світу.
Малий Тимко не вмів казати «дякую» — лише «ам-ам» і «хочу». Та одного дня бабуся дала йому цукерку — і навчила найважливішого слова.
Назар із татом цілий день не могли нічого зловити. А коли нарешті — на гачку маленька рибка з блискучими лусочками. Назар попросив відпустити її назад.
Левко довго не любив читати — тато читав йому щовечора. Аж раптом тато заснув посеред речення. І Левко взяв книжку сам.
Олеся вперше йшла до школи з новим важким рюкзаком. На дорозі зустріла першачка, в якого розв’язався шнурок — і знайшла першу шкільну дружбу.
Тимко мріяв стати пілотом і складав літачки з паперу. Коли один зачепився за гілку, тато допоміг його зняти — і пояснив, з чого починаються великі мрії.
Анна розгубила всі гудзики на кофті. Бабуся показала їй, як шити, і навчила головного: голка не любить поспіх — вона любить уважність.