Маленька колібрі Дзінь співала так тихо, що ніхто її не чув. Поки одного дня її пісня не знайшла того, кому була найпотрібніша.
Кіт Тиша ніколи не муркав, як інші коти. Та одного дня в дім прийшла маленька дівчинка з великим горем — і Тиша зробив для неї щось, чого не змогла б жодна муркотлива душа.
Ведмедик Михасик хотів сам добути мед — просто поліз у дупло. Та бджоли навчили його, що домовлятись чесно солодше, ніж брати без дозволу.
Сова Пугач щовечора розмовляла з Місяцем. А коли небо затягло хмарами на цілий місяць, вона думала, що друг про неї забув. Та Місяць умів любити навіть крізь хмари.
Маленьке каченя Пушок плавало повільніше за всіх. Та мама-качка знала: у кожного — свій ритм, і це не вада, а просто свій спосіб бути собою.
Білий ведмедик Сніжок уперше побачив північне сяйво. Тато показав йому: терпіння — теж форма щастя, бо світло у темряві приходить до тих, хто чекає.
Маленька Олеся прокинулась без усмішки і вирушила її шукати — у шафі, під ліжком, у саду. Виявилось, що усмішка повертається до тих, хто дарує добро.
Микола знайшов одну гривню в кишені і думав: цукерка, наклейка, шарик? А біля магазину побачив бабусю з табличкою. І зробив вибір, який змінив його день.
Лідуся знайшла в саду пташине гніздо з трьома блакитними яєчками. Цілий тиждень вона вчилась найскладнішого — не торкатись, а просто чекати.
Соломія отримала кубик-рубик і не могла зібрати жодну сторону. Бабуся показала їй секрет — не боротись, а розмовляти.