Жанр: сімейна

Маленький Мишко забив коліно і плакав так, наче світ скінчився. А мама лиш гладила його по волоссю і шепотіла: «Усе пройде».

Маленька Соломійка боялась засинати сама. Аж поки одного вечора її подушка тихенько прошепотіла: «Я з тобою».

У Софійки була маленька тінь, що ходила за нею всюди. Якось тінь раптом заговорила — і Софійка вперше уважно її роздивилась.

Світлана не вміла рахувати. Зате вона відчувала людей серцем — і саме це стало її найбільшим даром.

Сашко допомагав сусідам нишком: ніс пакети, поливав квіти, відкривав двері — і нікому не казав. Аж поки одного вечора мама його запитала навпрямки.

Брат випадково зламав сестрину іграшку, і слова поранили обох. Мама показала, що іграшки можна полагодити, а серця — обійняти.

Старий дід Панас давав молодим лагідні поради, починаючи завжди з «Я тебе не вчу, але…». І чомусь усі слухали — навіть онук Остапко, що ні з ким не дружив.

Тато прийшов з роботи стомлений і насуплений. Маленька Юля не злякалась — вона просто принесла йому шматок маминого вишневого пирога.

Ніжна і Сердита — рідні сестри. Одна обіймає, друга штовхає. А потім було одне яблуко на двох — і все змінилось.

Денис носив дорогий рюкзак, нові кросівки і годинник. Аж поки не загубив свої улюблені олівці — і не побачив, хто перший подав руку.