На Місяці живе білий кролик, який варить чарівне сріблясте молоко і ллє його в дитячі сни. Кожна добра ніч — це його тихий, ласкавий труд.
Маленька Соня намалювала кота у скафандрі і відправила малюнок на Марс. А коли через роки астронавти прилетіли туди — побачили справжнього кота. Бо щира віра дітей створює чудеса.
Хлопчик Данилко зробив ракету з картонної коробки, намалював вікна — і полетів у справжній космос. Зустрів кільця Сатурна, добрих інопланетян і повернувся з пилинкою з далекої зорі.
У кожної мами на світі є власне сузір’я — з усіх зір, на які вона дивилась, чекаючи свого малюка. І воно світить дитині завжди, навіть коли мама далеко.
Пінгвін Пушок поплив у теплі краї подивитись, що там, де нема снігу. Куштував банани, танцював на пляжі — а потім зрозумів, чому так хочеться додому.
Маленький морський коник заблукав серед коралів — і нічого не впізнавав. Стара черепаха Тиша навчила його заплющити очі, дихати тихо й слухати своє серце. Бо любов завжди веде додому.
Море Лагідне щовечора співало колискову. Та чули його тільки ті, хто вмів сідати на пісок і слухати уважно — як дівчинка Соломійка з мамою.
Старий маяк на кам’янистій скелі вмів махати своїм світлом, як хвостиком. Сто років він зустрічав кораблі, що поверталися додому, — і навчив одного маленького моряка, що навіть найменший знак може стати чиїмось берегом.
Китеня Мулька завжди було голодне. А мама, коли не мала їжі, співала йому пісень. І Мулька зрозумів: пісня вгамовує не лише живіт, а й серце.
Хлопчик Степанко пустив у річку паперовий кораблик і прошепотів йому: «Побач світ за мене». Через рік річка повернула йому маленький мокрий папірець із морськими історіями.