Бабуся подарувала Юрі рожеву мушлю, у якій жили звуки моря. Хлопчик слухав її щодня — і коли через роки нарешті побачив справжній океан, відчув, що знайомий з ним давно.
Великий чорний кит соромився білої плями на своєму хвості. Аж поки маленьке кошеня з маяка не показало йому, що ця пляма — насправді його зірка.
У тихій бухті жила сім’я в’ючних рибок, які перевозили водорості. Маленька Зернинка щодня брала тонесенький стебельок — і так стала частиною світу, де всі дбають.
Кожен вечір лицарі королівства збирались за довгим столом і розповідали казки — не про битви, а про мудрість. Старші ділились, молодші слухали.
Лицар Микола був хоробрим у всьому, окрім павуків. Коли його секрет випадково побачила принцеса Марічка, з її лагідної реакції народилась найміцніша дружба у замку.
У великому місті жили дві сестри — Ласка і Жадібність. Коли прийшла люта зима, кожна показала своє серце.
Маленька бабуся з малого села знала просту правду: «Любов — найдорожче». Вона передавала цю правду онукам. А ті — далі по світу. І світ добрішав.
Брат і сестра посварились і розійшлись по своїх кімнатах. Між ними виросла невидима стіна. Та одне маленьке слово вранці виявилось сильнішим за неї.
У бабусі Орини були особливі слова — «Усе буде добре». Коли вона їх казала, з душею і вірою, серця інших ставали легшими, а кімнати — теплішими.
Маленький Тоня кидав монетку в скарбничку за кожну добру справу. Та одного вечора зрозумів, що добро не для рахунку — воно для життя.