Загадки для дітей з відповідями

Вусата, хвостата, муркоче біля хати: мишей ловить, а собак боїться.

Довгі вуха, куций хвіст, скаче полем і лісом, капусту й моркву любить.

Руда, хитра, хвіст пухнастий. Курочки, стережіться!

Узимку спить у барлозі, а влітку мед шукає в лісі.

Голки носить на спині, та нічого не шиє. Яблучко додому несе.

Не кінь, а з гривою. Не людина, а цар звірів.

Маленька, сіренька, сиру хоче, а кота боїться.

Зелена, стрибуча, у ставку живе і «ква-ква» співає.

Дім носить на спині, ходить повільно, ріжки виставляє, а не б’ється.

Довга шия, плямисті боки, листя з верхівки дерева дістає.

Без ніг, а повзе. Шипить, а не чайник.

Схожа на коника, та вся в смужках, наче в тільняшці.

Удень спить, уночі літає, «угу-угу» в лісі гукає.

Хвіст пишний, по гілках стрибає, горішки в дупло складає.

Рожеве, з хвостиком-гачком, у калюжі любить полежати.

Вранці встає, увечері лягає, усіх зігріває, а саме не згорає.

Білі баранці по небу пливуть, дощик у кишенях несуть.

Ллється з неба, та не з відра. Усе поливає, та не садівник.

Сім кольорів у небі після дощу: міст, яким не пройдеш.

Узимку падає, білий і пухнастий, а в долоні тане.

Його не видно, а дерева гне і капелюхи зриває.

Уночі світить, а вдень ховається. То круглий, як млинець, то тонкий, як серп.

Навесні зеленіє, восени жовтіє, узимку без листя мерзне.

Стоїть у лісі на одній ніжці в червоній шапці в білу цяточку. Гарний, та неїстівний.

Біжить-біжить, та не втече. Шумить-шумить, та не говорить.

Чотири ноги, а не ходить. Спина є, а не лягає.

Має зуби, та не кусає. Волосся розчісує, а само лисе.

Зубасті, та не їдять: папір на дві частини ділять.

Дивишся в нього і бачиш себе.

Висить на стіні, кругле, цокає, а час показує.

Удень спить під стелею, увечері прокидається, і в кімнаті стає світло.

Один вхід, два виходи: у них ноги йдуть.

Маленька, гостра, з ниткою дружить, одяг латає.

М’яка, біла, у кожному домі є. Уночі на ній голова спить.

Не книжка, а з листочками. Не птах, а щодня один листочок відлітає.

Червоне або зелене, соковите й солодке, росте на гілці, а не на грядці.

Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (народна)

Біле, кругле, у шкаралупі ховається. Курочка його знесла.

Жовтий, довгий, у шкірці. Мавпи його дуже люблять.

Сто одежинок, і всі без застібок. (народна)

Солодке, холодне, у ріжку. Улітку в руці тане.

Ріжуть мене і плачуть, хоч я нікого не кривдила.

Білий, мов сніг, солодкий, мов мед. У чай його кладуть.

Біле, рідке, від корівки. Діти п’ють його з чашки.

Не птах, а літає. Не бджола, а гуде. Людей у хмари везе.

Чотири колеса, кермо і фари. По дорозі мчить, бензин п’є.

Довгий, по рейках біжить, вагончики за собою тягне, «ту-ту» гуде.

Два колеса, крутиш педалі і їдеш, а бензину не треба.

Червона, з драбиною і сиреною, вогонь гасити поспішає.

По воді пливе, та не риба. Труба є, та не піч.

Багато людей містом везе, на зупинках двері відчиняє.

У ньому зошити й книжки живуть і на спині до школи їдуть.

Білий камінчик на дошці пише, а сам меншає.

Дерев’яний, з грифелем, малює і пише, а гумка його помилки стирає.

Усі літери знає, та мовчить. Усе розкаже тому, хто читати вміє.

Дзвенить – усі біжать у клас. Знову дзвенить – усі біжать гуляти.

Зелена, колюча, узимку в хату приходить, у кульках і гірляндах стоїть.

Уночі приходить, дарунки під подушку кладе. У грудні його чекають.

Сніг розтав, струмки біжать, пташки повертаються. Яка це пора року?

Листя жовтіє і падає, дощик часто йде, діти до школи ідуть.

Спекотно, річка тепла, канікули довгі.

Сніг, мороз, ковзани й санчата.