Як із моря за кілька років виріс острів?

Рибалки з човна біля південного берега Ісландії 14 листопада 1963 року побачили щось дивне: над водою піднімався чорний дим, а з глибини долинав гуркіт. Так прокинувся підводний вулкан.

Лава й попіл вивергалися з морського дна, і через кілька днів над хвилями виріс острівець. Спочатку він був усього лише купою розпеченого каменю й попелу. Але виверження тривало, і острів ріс. До червня 1967 року, майже чотири роки, він став завбільшки приблизно два з половиною квадратних кілометри.

Усе починалося як гра вогню й води. Холодна морська вода зустрічалася з розпеченою лавою, і виникали вибухи пари та попелу, що злітали вгору, як величезна чорна хмара.

Острів назвали Сюртсей на честь ісландського велетня вогню Сюртура з давніх легенд. Над водою він піднімався майже на півтораста метрів. Це як п’ятдесятиповерховий будинок, що виріс із моря за якихось кілька років.

Вчені дуже зраділи, бо побачили, як народжується нова земля. Вони захотіли побачити, як на ній з’явиться життя. Острів оголосили заповідником, куди звичайним туристам не можна. Туди їздять тільки дослідники, і те з особливою обережністю, щоб випадково не завезти чужого насіння.

Першу рослинку знайшли вже 1965 року, коли виверження ще тривало. Це була скромна приморська рослинка, яка вміє рости на піску. Її насіння, мабуть, принесли хвилі. Потім з’явилися мохи й лишайники, птахи принесли ще насіння в своєму посліді або на лапках, і так острів поступово зазеленів.

Згодом на острові стали гніздитися птахи, а за ними прийшли комахи. Птахи принесли й добриво, і насіння, тож рослин ставало дедалі більше. Сьогодні там ростуть десятки видів рослин і живуть колонії чайок.

Хоч острів і кам’яний, море його поступово руйнує. Хвилі розмивають м’який попіл, і територія зменшується. Тепер острів приблизно вдвічі менший, ніж був на початку, і вчені вважають, що він продовжує поволі зникати.

Невелика цікавинка про тутешні піски. Колір острова чорний, бо складається з вулканічної лави, і на ньому майже нічого не росло, ні дерев, ні квітів. Саме тому вчені так уважно стежать за першими паростками: кожна рослинка тут – маленька перемога життя.

А ще це місце включено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Там усе робиться природою, без людей, і це дуже цінно. Це як природна лабораторія, де можна подивитися, з чого починається життя на порожньому камінні.

Острів, який народився на очах у людей, досі розповідає, як життя розпочинається з нуля.