Хто проїхав по Марсу більше за марафон?

Існує один робот, який проїхав по Марсу більше, ніж довжина справжнього марафону. Звати його «Оппортьюніті», і це марсохід, схожий на візок завбільшки з гольф-кар, на шести колесах. Спершу вчені розраховували, що він пропрацює три місяці, приблизно дев’яносто марсіанських діб.

На Марс він прилетів у січні 2004 року. Приземлився в рівнинному місці, де колись, мабуть, була вода, і одразу взявся до роботи. Він їздив, фотографував, дивився на камінці й навіть пробував їх «на зуб» маленьким інструментом.

Три місяці минули, а марсохід їхав далі. Він працював і рік, і п’ять, і десять. Сонячні батареї поступово припорошувало пилом, але вітер час від часу здував його, і робот оживав. Так він пропрацював близько чотирнадцяти земних років, у п’ятдесят з гаком разів більше, ніж планували.

У березні 2015 року Оппортьюніті проїхав сорок два кілометри й двісті метрів, і це довжина марафонської дистанції. Ішов цей «марафон» трохи більше одинадцяти років, бо їхав він неквапливо, а вчені давали йому команди з Землі, і щодня він проїжджав лише кількадесят метрів.

Загалом він подолав близько сорока п’яти кілометрів. Жоден марсохід до нього не проїхав так далеко. Для апарата на іншій планеті це й досі рекорд.

У червні 2018 року на Марсі почалася велика пилова буря, що затьмарила небо на всій планеті. Сонячні батареї перестали отримувати світло, і марсохід замовк. Інженери кликали його багато місяців, посилали сигнали, але відповіді не було. У лютому 2019 року місію оголосили завершеною.

Над його історією плакали навіть дорослі. Але є і гарна новина: його дані допомогли вченим довести, що на Марсі колись справді була вода. А ще нас чекає цікавіша частина: нині на Марсі працюють нові марсоходи, як-от «Персеверанс», які продовжують роботу.

Тож, коли побачиш знімок марсіанського пейзажу, пам’ятай: його зробив тихий працьовитий візок, який їздив по чужій планеті рівно стільки, скільки ти, мабуть, ще навіть не живеш. Для дослідника головне – не швидкість, а завзяття.

Є одна улюблена історія про марсохід. Коли він замовк, його останні слова нібито були «мій заряд на вичерпанні, і стає темно». Насправді це не слова, а переклад технічних даних. Але люди полюбили це речення, бо воно так нагадує про рідного друга.

Колеса Оппортьюніті стоять на Марсі й досі, бо їхати назад дорога дуже довга.