У Яремка щовечора сама собою відчинялась дверцята шафи. Виявилось — то малесенька фея вітерцю заходить провітрити кімнату й нашепотіти добрих снів.
У дідусевій бібліотеці Гриць побачив, як величезна книга сама розгорнулася на середині. Хлопчик ледь не втік, та виявилося, що в книзі живе сонний книжковий дух, який давно мріє розповісти комусь свою улюблену казку.
Богданові здавалось, що стара лялька Аделіна на поличці моргає, коли він не дивиться. Виявилось — вона просто бачить сни, бо ляльки сплять, лише поки на них ніхто не дивиться.
Маринка ховалася під ковдрою, бо хтось зовсім поряд із її вухом тихесенько шепотів. Вона думала, що це привид. А виявилось — крихітна фея, яка приносить лагідні сни.
Олеся жахливо боялась темряви — навіть нічник не допомагав. Та однієї літньої ночі у її кімнату прилетів маленький гість із крихітним вогником у животику.
Тарасик прокинувся вдосвіта і побачив, що озеро біля бабусиної хати накрив густий-густий туман. У ньому щось рухалось і тихо співало — і хлопчик вирішив дізнатися, хто це.
Десь далеко є планета з рожевим небом, мушлями замість будинків і цукерковим сонцем. Туди можна потрапити лише уві сні — якщо тихенько повірити.
У ніжній туманності Тиша росте маленька зірочка-малятко. Вона мріє стати дорослою — і дізнається, що великою стають не одразу, а коли віддаєш своє світло іншому.
На Місяці живе білий кролик, який варить чарівне сріблясте молоко і ллє його в дитячі сни. Кожна добра ніч — це його тихий, ласкавий труд.
У кожної мами на світі є власне сузір’я — з усіх зір, на які вона дивилась, чекаючи свого малюка. І воно світить дитині завжди, навіть коли мама далеко.