Десь далеко в океані є острів, куди припливають усі загублені іграшки. Там вони не сумують — вони пам’ятають своїх дітей і чекають. Бо любов нікуди не дівається.
Десь у морі снів існує острів цукрових пальм, куди потрапляють тільки ті діти, які весь день мріяли. На пляжі там цукровий пил, а океан — лимонадний.
Великий морський змій Арфій грав на арфі з водоростей, та всі його лякались — бо був з вигляду страшний. Аж поки одна сміливенька бабка не сіла поряд і не послухала. І виявилось: музика — найкоротша дорога до серця.
Морська зірка Іскринка соромилась, що в неї лише чотири промінчики замість п’яти. Аж поки лагідний дельфін не показав їй: бути єдиною такою — це найбільша краса.
Маленька русалонька Перлинка мріяла побачити суходіл. Бабуся подарувала їй чарівну мушлю — і Перлинка зрозуміла, що уява теж буває мандрівкою.
У маленькій бухті жив незвичайний водограй — він стрибав сам, без жодного насосу. Старий рибалка Мирон знав його секрет. А коли в дівчинки Олени защеміло сердечко, водограй застрибав ще вище — спеціально для неї.
У трон принцеси був вмонтований чарівний цвях — він свистав на правду і мовчав на лестощі. Так Лада навчилась бачити, кому довіряти.
У принцеси Сніжанки був незвичайний друг — маленький дракончик Іскорка, що спав у неї на ліжку, як котик. Інші дивувались, а вона знала: дружба не за стандартами, вона за серцем.
Принцеса Василинка знайшла маленьку золоту копиту, що дзвеніла, мов крихітні дзвоники. Вона повісила її біля воріт замку — щоб удача була для всіх.
Юний Артем зійшов на трон у вісім років. Корона була йому завелика, та серце — велике якраз. Він почав ходити селами і питати: «Що вам потрібно?»