Уляні було страшно залишатися самій у власній кімнаті. Здавалося, як тільки мама зачинить двері — стіни почнуть на неї дивитися мовчазно і чужо.
Оксанка не могла заснути напередодні першого вересня. Їй здавалося, що школа — це величезна холодна будівля, де загубитися легше, ніж знайти свій клас.