Жанр: повчальна

Фея Веселунка малювала веселки після дощу. Та одного разу забула жовтий колір — і не знала, що робити. На допомогу прийшло сонечко.

Фея Усмішочка не казала жодного слова — лише усміхалась. Та її тиха усмішка вміла зціляти найгустіший сум, навіть коли всі слова вже не допомагали.

Фея Промінчик жила всередині сонячного променя і будила дітей вранці. Якось вона зустріла дитину, яка боялась нового дня — і не наполягала, а просто чекала поряд.

Фея Світанка щоранку будила небо. Аж одного дня — вона переспала. Сонце не зійшло вчасно, і світ занепокоївся. Та Світанка знала, що робити.

Фея Тітонька Ромашка щовечора заварювала чай і слухала маленьких фей. Не повчала, не сварила — просто слухала. І виявилось, що це найрідкісніший дар на світі.

Фея Шурх була маленька, як кленовий листочок. Восени вона фарбувала листя у золото та червоне. Аж одна дівчинка ледь не зловила її — та обрала інше.

Фея Мелодія жила всередині фортепіано. Хлопчик Артем хотів кинути музику, бо помилявся. А Мелодія тихенько додавала блиску його нотам — поки він сам не повірив у себе.

У старій крамниці на полиці лежав срібно-зоряний капелюх. У ньому жив маленький чарівник Кеплик. Хто його одягав — у того раптом з’являлись ідеї.

Чарівник Дудон грав на чарівній флейті, від звуків якої оживала природа. Та найбільший дар його був не в музиці, а в умінні розбудити її в інших.

У старому замку було дзеркало, з якого раз на рік виходив чарівник. Він питав одне-єдине питання — і той, кого називало дзеркало, ставав щасливішим. Цьогоріч дзеркало назвало Софію.