Жанр: колисанкова

Висока зірочка Лопса знала тисячу казок і вибирала кожній дитині саме ту, що їй потрібна сьогодні. А коли Анна посварилась з мамою — Лопса розповіла їй найважливішу.

У великому місті живуть сноброди — крихітні пухнасті створіння, що приносять дітям тихі сни з добрих місць — лісу, річки, бабусиного саду.

Подушка маленької Іри має тиху магію: вона запам’ятовує добрі думки. Тому Іра щовечора засинає з чимось хорошим у голові — і прокидається з тим самим у серці.

Вечір — золотий хлопчик у плащі з зірок. Ніч — дівчинка з місячним волоссям. Колись вони сперечались, а тоді стали друзями і тепер щовечора передають одне одному світ.

На небі живуть тихі зорі. Вони не сяють яскраво, бо їхня робота — оберігати дитячі сни і відганяти хмари, що приходять без запрошення.

Річка Лагідна щовечора співає колискову — і всі риби, жабки і навіть камінці засинають. Якось до неї прийшов хлопчик Яник, який не міг заснути вдома.

Маленьке совенятко не вміло засинати. Мама-сова навчила його слухати власне дихання — і малюк тихенько заснув під крилом.

Десь у тихому саду росте дерево, на якому замість листочків — сни. Уночі один із них тихо летить до твого вікна, щоб подарувати найсолодший сон.

У тихій річці живе рибка Засинайка. Щовечора вона занурюється на м’яке дно, а разом з нею засинає увесь річковий світ — і ти теж.

Маківка вдень розкривала пелюстки, а ввечері складала їх у крихітний будиночок-колиску. У саду всі квіти спали разом — як дружна родина.