Жанр: затишна
-
Лицар Богдан замість меча взяв лопату й виплекав найгарніший сад у королівстві. Спершу з нього сміялись, а потім зрозуміли — мирні часи теж потребують героїв.
-
Лицар Степан не носив острогів і не брав батога. Він тільки шепотів коневі тихі слова — і Багряний біг швидше за всіх скакунів королівства.
-
Маленький Тарасик носив у серці камінь — образу на однокласника. Аж поки мама не показала, що цей камінь живе тільки в уяві.
-
У великому місті жили дві сестри — Ласка і Жадібність. Коли прийшла люта зима, кожна показала своє серце.
-
Маленька бабуся з малого села знала просту правду: «Любов — найдорожче». Вона передавала цю правду онукам. А ті — далі по світу. І світ добрішав.
-
Сум прийшов до маленької Тані і сів на ліжко — великий, сірий, важкий. Таня не злякалась. Вона запропонувала йому чаю.
-
У бабусі Орини були особливі слова — «Усе буде добре». Коли вона їх казала, з душею і вірою, серця інших ставали легшими, а кімнати — теплішими.
-
Маленький Мишко забив коліно і плакав так, наче світ скінчився. А мама лиш гладила його по волоссю і шепотіла: «Усе пройде».
-
Маленька Соломійка боялась засинати сама. Аж поки одного вечора її подушка тихенько прошепотіла: «Я з тобою».
-
У Софійки була маленька тінь, що ходила за нею всюди. Якось тінь раптом заговорила — і Софійка вперше уважно її роздивилась.
