Жанр: затишна

На теплому мілководді троє дельфінів облаштували сад із коралів і годували маленьких рибок. Слава про їхню морську ферму розійшлась усіма океанами.

Море Лагідне щовечора співало колискову. Та чули його тільки ті, хто вмів сідати на пісок і слухати уважно — як дівчинка Соломійка з мамою.

Старий маяк на кам’янистій скелі вмів махати своїм світлом, як хвостиком. Сто років він зустрічав кораблі, що поверталися додому, — і навчив одного маленького моряка, що навіть найменший знак може стати чиїмось берегом.

У маленькій бухті жив незвичайний водограй — він стрибав сам, без жодного насосу. Старий рибалка Мирон знав його секрет. А коли в дівчинки Олени защеміло сердечко, водограй застрибав ще вище — спеціально для неї.

Китеня Мулька завжди було голодне. А мама, коли не мала їжі, співала йому пісень. І Мулька зрозумів: пісня вгамовує не лише живіт, а й серце.

Старий моряк побудував корабель з парусом, що ловив сонячне світло замість вітру. Усі сміялись: «Ти повзтимеш!» А він плив повільно — зате бачив усі заходи сонця. І виявилось, що він пройшов найдовше.

Хлопчик Степанко пустив у річку паперовий кораблик і прошепотів йому: «Побач світ за мене». Через рік річка повернула йому маленький мокрий папірець із морськими історіями.

Маленький їжачок Колько хотів побачити море. Усі сміялись із нього: «Їжак не може бути моряком!» А він зробив корабель з гарбуза — і довів, що мрії не міряють зростом.

Бабуся подарувала Юрі рожеву мушлю, у якій жили звуки моря. Хлопчик слухав її щодня — і коли через роки нарешті побачив справжній океан, відчув, що знайомий з ним давно.

Дельфін Брискаль збирав листівки з усього світу і ховав їх під коралом. Аж поки не зустрів сумного хлопчика — і зрозумів, що віддавати приємніше, ніж берегти.