Зайчик Сонько ніколи не міг заснути швидко — аж поки бабуся-зайчиха не починала йому співати лагідну колискову, у якій більше любові, ніж слів.
Уночі ліс не спить — він дрімає. Дерева тихо колихаються, вітер заколисує, і кожен, хто слухає, чує безліч добрих лісових казок.
Кошеня Муркотик знайшло в бабусиному кошику клубок ниток — і так заплуталося, що сам не міг вибратись. Бабуся показала йому, що робити в таких ситуаціях.
Маленький равлик Сюк сумував через свою крихітну мушлю. Поки одного дощового дня не зрозумів: дім — це не місце, а тепло, яке носиш у собі.
Малий Тимко не вмів казати «дякую» — лише «ам-ам» і «хочу». Та одного дня бабуся дала йому цукерку — і навчила найважливішого слова.
Богданчик уперше побачив сніг — і вирішив зловити одну сніжинку. Та коли вона перетворилась на крапельку води на долоні, мама пояснила йому таємницю, від якої сніг здається ще чарівнішим.