Категорія: Казки про фей та чаклунів

Маленька фея Іскорка отримала зоряні крила, які майже не світилися. Стара наставниця підказала, де шукати справжнє світло — і Іскорка зробила за ніч сім добрих справ.

Маленький чаклун Учнік учив тисячу заклинань. Та учитель сказав, що найсильніше слово — звичайне «дякую». Учнік не вірив. Поки не спробував.

Фея Букетик жила у вазі з квітами на бабусиному столі. Дівчинка Соня помітила її і стала її секретною подругою. А коли настав час переїзду — фея знайшла спосіб залишитись поруч.

Фея Снігурочка опадала з неба разом із сестричками-сніжинками. Одна з них приземлилась на нос хлопчика Тимка — і так почалася найкоротша і найтепліша дружба зими.

Високо в небі живе фея Лушпинка, яка збирає речі, що загубили діти. Якось вона повернула Юлі її ведмедика, а ще лишила біля подушки маленьку срібну перлинку.

Фея Росинка захопилась грою з равликом і ледь не запізнилась прикрасити травинки росою. Сонечко не сварилось — воно дало їй ще годинку, а вітерець допоміг.

Фея Веселунка малювала веселки після дощу. Та одного разу забула жовтий колір — і не знала, що робити. На допомогу прийшло сонечко.

Фея Усмішочка не казала жодного слова — лише усміхалась. Та її тиха усмішка вміла зціляти найгустіший сум, навіть коли всі слова вже не допомагали.

Фея Промінчик жила всередині сонячного променя і будила дітей вранці. Якось вона зустріла дитину, яка боялась нового дня — і не наполягала, а просто чекала поряд.

Фея Світанка щоранку будила небо. Аж одного дня — вона переспала. Сонце не зійшло вчасно, і світ занепокоївся. Та Світанка знала, що робити.