Категорія: Казки про фей та чаклунів

Фея Тітонька Ромашка щовечора заварювала чай і слухала маленьких фей. Не повчала, не сварила — просто слухала. І виявилось, що це найрідкісніший дар на світі.

Фея Шурх була маленька, як кленовий листочок. Восени вона фарбувала листя у золото та червоне. Аж одна дівчинка ледь не зловила її — та обрала інше.

Фея Мелодія жила всередині фортепіано. Хлопчик Артем хотів кинути музику, бо помилявся. А Мелодія тихенько додавала блиску його нотам — поки він сам не повірив у себе.

У букеті на столі жила фея Запашка. Якось у домі посварились — і Запашка вирішила нагадати про любов одним лише ароматом весни.

У старій крамниці на полиці лежав срібно-зоряний капелюх. У ньому жив маленький чарівник Кеплик. Хто його одягав — у того раптом з’являлись ідеї.

Чарівник Дудон грав на чарівній флейті, від звуків якої оживала природа. Та найбільший дар його був не в музиці, а в умінні розбудити її в інших.

У старому замку було дзеркало, з якого раз на рік виходив чарівник. Він питав одне-єдине питання — і той, кого називало дзеркало, ставав щасливішим. Цьогоріч дзеркало назвало Софію.

Чаклун Зорянник збирав упалі зорі у велику скриню. Якось він зустрів сумного хлопчика і подарував йому одну. Через рік виявилось — справжнє чудо.

Чаклун Знатоня знав усі дороги світу — до Парижа, до Африки, до зірок. Та одного дня він заблукав у власному саду. І знайшов щось важливіше за карту.

На болоті жив чаклун, що любив перетворювати жаб на принців. Та одного разу принц повернувся до нього з найдивнішим проханням у світі.