Северин помітив, що дідів старовинний годинник цокає не як завжди — то швидше, то повільніше, ніби щось виспівує. Виявилося, що всередині живе крихітний майстер музики, який грає колискову для всієї родини.
Сатурн крутив свої кільця, як справжню каруселю, аж поки один обруч не порвався. Та добрий майстер не сумує — він просто береться до роботи з любов’ю.
Десь далеко є чорнильна планета — з паперовими деревами, чорнильним дощиком і пташками-літерами. Туди їздять усі, хто любить книжки. Вистачить тільки ручки і трішки сміливості.
Десь далеко є планета з рожевим небом, мушлями замість будинків і цукерковим сонцем. Туди можна потрапити лише уві сні — якщо тихенько повірити.
Колись динозаври позасинали на своїй планеті — і не прокинулись. А тепер шлють до Землі сонні промені, щоб охороняти дитячі сни.
Десь у космосі є планета, де живуть тільки діти. Там морозиво ніколи не тане, а ялинки самі прикрашаються. Та чомусь увечері всі вертаються додому — туди, де чекає мама.
Михайлик знайшов у саду теплий камінчик, що дзвенів, як годинник. Виявилось — це метеорит з далекої зорі. Хлопчик посадив його у горщик і виростив із каменя справжнє чудо.
Маленька Соня намалювала кота у скафандрі і відправила малюнок на Марс. А коли через роки астронавти прилетіли туди — побачили справжнього кота. Бо щира віра дітей створює чудеса.
Маленька планета Нуль думала, що вона надто крихітна, аби щось важити у Всесвіті. Аж поки лагідна комета не показала їй, скільки сердець уже мають у ній свій дім.
Космо-кіт Мяухвіст вирушив через галактики шукати чорну дірку — найзагадковішу істоту Всесвіту. А знайшов когось, хто чекав не страху, а тихого тепла й ласкавого слова.