Жанр: з мораллю

У великому місті жили дві сестри — Ласка і Жадібність. Коли прийшла люта зима, кожна показала своє серце.

Сум прийшов до маленької Тані і сів на ліжко — великий, сірий, важкий. Таня не злякалась. Вона запропонувала йому чаю.

Брат і сестра посварились і розійшлись по своїх кімнатах. Між ними виросла невидима стіна. Та одне маленьке слово вранці виявилось сильнішим за неї.

Маленький Тоня кидав монетку в скарбничку за кожну добру справу. Та одного вечора зрозумів, що добро не для рахунку — воно для життя.

Маленький Мишко забив коліно і плакав так, наче світ скінчився. А мама лиш гладила його по волоссю і шепотіла: «Усе пройде».

Маленька Соломійка боялась засинати сама. Аж поки одного вечора її подушка тихенько прошепотіла: «Я з тобою».

У Софійки була маленька тінь, що ходила за нею всюди. Якось тінь раптом заговорила — і Софійка вперше уважно її роздивилась.

Світлана не вміла рахувати. Зате вона відчувала людей серцем — і саме це стало її найбільшим даром.

Старий дід Панас давав молодим лагідні поради, починаючи завжди з «Я тебе не вчу, але…». І чомусь усі слухали — навіть онук Остапко, що ні з ким не дружив.

Хитрий Лис намагався обдурити маленького Зайчика Стьопка. Та Стьопко не злякався і не сперечався. Він просто уважно подивився і м’яко сказав три слова.