Колись усі планети не мали кілець. Коли Сатурн знайшов скриню зі срібними обручами, Юпітер заздрив — поки не зрозумів, що його сила в іншому: у великому червоному серці, яке тільки він носить.
Усі морські мешканці боялись косатки Чорноплавика. А коли маленьке тюленятко відстало від мами, саме ця «страшна» косатка прогнала акулу і врятувала малюка.
У трон принцеси був вмонтований чарівний цвях — він свистав на правду і мовчав на лестощі. Так Лада навчилась бачити, кому довіряти.
Принц Юрій більш за все на світі любив книжки. Над ним сміялись інші принци, але саме його мудрість потім стала опорою цілого королівства.
Юний Артем зійшов на трон у вісім років. Корона була йому завелика, та серце — велике якраз. Він почав ходити селами і питати: «Що вам потрібно?»
У донечки короля була корона з ромашок — справжню вона ще не заслужила. І щодня Соня починала з усмішки та маленької доброї справи.
Старий лицар відкрив школу для маленьких лицарів. Та вчив не битись, а захищати: заспокоювати, допомагати, говорити правду гідно.
Лицар Іван замість турнірів вирощував пшеницю. Усі сміялись — аж поки в королівстві настав голод і саме його поле врятувало всіх.
Лицар Степан не носив острогів і не брав батога. Він тільки шепотів коневі тихі слова — і Багряний біг швидше за всіх скакунів королівства.
Маленький Тарасик носив у серці камінь — образу на однокласника. Аж поки мама не показала, що цей камінь живе тільки в уяві.