Кошеня Дрім любить спати на колінах у бабусі. Вони мурликають одне одному — і так, удвох, засинають у спільному теплі.
Маленька Зірочка щойно народилась і не хотіла спати. Місяць ніжно заколисав її срібним промінчиком — і їй приснився перший сон.
Над ліжечком Тимка тихо літає хмаринка Пухнинка і забирає всі страшні думки. А коли вночі прийшов поганий сон — вона лагідно обняла хлопчика і повернула йому солодкі сни.
Зайчик Сонько ніколи не міг заснути швидко — аж поки бабуся-зайчиха не починала йому співати лагідну колискову, у якій більше любові, ніж слів.
Бабуся подарувала Соні подушку з вишитим серцем. Притиснеш щоку — і чути її колискову, де б бабуся не була. І Соня знала: мамина і бабусина любов завжди поруч.
Уночі ліс не спить — він дрімає. Дерева тихо колихаються, вітер заколисує, і кожен, хто слухає, чує безліч добрих лісових казок.
Маленький чаклун Учнік учив тисячу заклинань. Та учитель сказав, що найсильніше слово — звичайне «дякую». Учнік не вірив. Поки не спробував.
Фея Букетик жила у вазі з квітами на бабусиному столі. Дівчинка Соня помітила її і стала її секретною подругою. А коли настав час переїзду — фея знайшла спосіб залишитись поруч.
Фея Снігурочка опадала з неба разом із сестричками-сніжинками. Одна з них приземлилась на нос хлопчика Тимка — і так почалася найкоротша і найтепліша дружба зими.
Високо в небі живе фея Лушпинка, яка збирає речі, що загубили діти. Якось вона повернула Юлі її ведмедика, а ще лишила біля подушки маленьку срібну перлинку.