Фея Тітонька Ромашка щовечора заварювала чай і слухала маленьких фей. Не повчала, не сварила — просто слухала. І виявилось, що це найрідкісніший дар на світі.
Фея Шурх була маленька, як кленовий листочок. Восени вона фарбувала листя у золото та червоне. Аж одна дівчинка ледь не зловила її — та обрала інше.
У букеті на столі жила фея Запашка. Якось у домі посварились — і Запашка вирішила нагадати про любов одним лише ароматом весни.
У старій крамниці на полиці лежав срібно-зоряний капелюх. У ньому жив маленький чарівник Кеплик. Хто його одягав — у того раптом з’являлись ідеї.
Старий чаклун Тіт хотів зварити суп для бабусі-сусідки, а зварив маленьке сонечко в горщику. Уся хата перетворилась на свято — тепле, незабутнє.
Чаклун Ваня переплутав замовляння і затопив сусіднє село. Він не втік і не виправдовувався — просто взявся відбудовувати все наново. І відкрив головну магію: стояти знову.
Чаклун Місяцько посварився з Місяцем, бо той світив занадто яскраво. Та коли почув його відповідь, зрозумів: іноді легше змінити себе, ніж сваритися зі світом.
Сорока Бистра збирала чужі блискучі речі — поки не побачила, що сама вона блискучіша за все. І вирішила повернути все, що взяла.
Маленький слоник Лопата соромився свого великого хоботу — він зачіпався за все. Та одного дня у джунглях сталась біда, і саме хобот допоміг здійснити справжнє диво.
Песик Жук був надто допитливий — пішов у ліс по лисячому сліду і заблукав. Та коли стало страшно, він пригадав мамин урок і знайшов дорогу додому за єдиним знайомим запахом.