Категорія: Казки про добро і зло

Маленький Тарасик носив у серці камінь — образу на однокласника. Аж поки мама не показала, що цей камінь живе тільки в уяві.

У великому місті жили дві сестри — Ласка і Жадібність. Коли прийшла люта зима, кожна показала своє серце.

Маленька бабуся з малого села знала просту правду: «Любов — найдорожче». Вона передавала цю правду онукам. А ті — далі по світу. І світ добрішав.

Сум прийшов до маленької Тані і сів на ліжко — великий, сірий, важкий. Таня не злякалась. Вона запропонувала йому чаю.

Брат і сестра посварились і розійшлись по своїх кімнатах. Між ними виросла невидима стіна. Та одне маленьке слово вранці виявилось сильнішим за неї.

У бабусі Орини були особливі слова — «Усе буде добре». Коли вона їх казала, з душею і вірою, серця інших ставали легшими, а кімнати — теплішими.

Маленький Тоня кидав монетку в скарбничку за кожну добру справу. Та одного вечора зрозумів, що добро не для рахунку — воно для життя.

Маленький Мишко забив коліно і плакав так, наче світ скінчився. А мама лиш гладила його по волоссю і шепотіла: «Усе пройде».

Маленька Соломійка боялась засинати сама. Аж поки одного вечора її подушка тихенько прошепотіла: «Я з тобою».

У Софійки була маленька тінь, що ходила за нею всюди. Якось тінь раптом заговорила — і Софійка вперше уважно її роздивилась.