Олесик пас гусей на луці і раптом побачив, як з-за кущів на нього дивиться вовк. Та чомусь у нього були дуже сумні і добрі очі — як у когось, хто дуже-дуже шукає свого дому.
Марко лежав під ковдрою і чув, як стіни тихо тріскають, як щось зітхає за вікном. Він був певен: уночі будинок оживає і не любить його.