Жанр: авторська
-
Старий моряк побудував корабель з парусом, що ловив сонячне світло замість вітру. Усі сміялись: «Ти повзтимеш!» А він плив повільно — зате бачив усі заходи сонця. І виявилось, що він пройшов найдовше.
-
Лицар Володимир носив сині обладунки, бо захищав не битви, а красу: квіти, дерева, дитячий сон. І королівство навчилось бачити це інакше.
-
Лицар Богдан замість меча взяв лопату й виплекав найгарніший сад у королівстві. Спершу з нього сміялись, а потім зрозуміли — мирні часи теж потребують героїв.
-
Лицар Іван замість турнірів вирощував пшеницю. Усі сміялись — аж поки в королівстві настав голод і саме його поле врятувало всіх.
-
Високо в небі живе фея Лушпинка, яка збирає речі, що загубили діти. Якось вона повернула Юлі її ведмедика, а ще лишила біля подушки маленьку срібну перлинку.
-
У старій крамниці на полиці лежав срібно-зоряний капелюх. У ньому жив маленький чарівник Кеплик. Хто його одягав — у того раптом з’являлись ідеї.
-
Метелик Пилок боявся вітру і ховався на кущі, поки інші літали. Та одного дня вітер підхопив його — і виявилось, що він не ворог, а помічник.
-
Маленький жучок Бзик мав дивний дар — лоскотливі ніжки. Спочатку він сумував, що не такий, як усі. А потім зустрів сумного хлопчика — і все змінилось.
-
Змійка Зіслинка любила запах квітів — а інші казали, що змії так не вміють. Та зустріч із бджолою показала: не суди за виглядом.