Категорія: Казки про космос і зорі

Михайлик знайшов у саду теплий камінчик, що дзвенів, як годинник. Виявилось — це метеорит з далекої зорі. Хлопчик посадив його у горщик і виростив із каменя справжнє чудо.

Маленька Соня намалювала кота у скафандрі і відправила малюнок на Марс. А коли через роки астронавти прилетіли туди — побачили справжнього кота. Бо щира віра дітей створює чудеса.

Песик Лайка з маленької хатки під вишнею теж захотів у космос. І хоч ракета його була завбільшки з термос, а екіпаж — лиш м’ячик і шкарпеточка, він побачив Україну згори й приніс додому щось важливіше за пилинки.

Маленька планета Нуль думала, що вона надто крихітна, аби щось важити у Всесвіті. Аж поки лагідна комета не показала їй, скільки сердець уже мають у ній свій дім.

Космо-кіт Мяухвіст вирушив через галактики шукати чорну дірку — найзагадковішу істоту Всесвіту. А знайшов когось, хто чекав не страху, а тихого тепла й ласкавого слова.

Космічний пірат-їжачок Колько шукав скарб у поясі астероїдів. А знайшов забуте дитяче серце — і зрозумів, що найважливіше у Всесвіті — повертати тепло тим, хто його загубив.

Хлопчик Данилко зробив ракету з картонної коробки, намалював вікна — і полетів у справжній космос. Зустрів кільця Сатурна, добрих інопланетян і повернувся з пилинкою з далекої зорі.

На орбіті працює школа для маленьких прибульців. Найкращим учнем там був Ясик — не найрозумніший, не найшвидший, а найдобріший. І саме він навчив усіх, що мудрість — це коли ділишся.

Астронавт Гарик загубив у космосі перчатку зі скафандра. Та вона полетіла у найдивовижнішу мандрівку — повз Сатурн, Юпітер і всі загублені речі Всесвіту — і повернулась з цілою книжкою історій.

У кожної мами на світі є власне сузір’я — з усіх зір, на які вона дивилась, чекаючи свого малюка. І воно світить дитині завжди, навіть коли мама далеко.