На краю Чарівного Лісу жила Лісова Королева в коронці зі стокроток. Вона лікувала звіряток і слухала тих, кому було самотньо. Бо магія — це бути поряд.
У старому пеньку жила маленька бібліотека з листочків-книжок. Хранителька-кропива пускала тільки тих, хто з добрим серцем. І книжки самі обирали читачів.
У лісі живуть гриби-партизани. Якось зайшов чоловік з пилкою — і гриби тихо, без жодного слова, відстояли молоду берізку.
У лісі є гайок, де кожен листочок — нота. Та почути цю музику можна лише в тиші. Маленька Марічка прибігла туди — і знайшла найніжнішу колискову свого життя.
У глибині Чарівного Лісу росло старе дерево, що виконувало бажання. Та не всі. Лише ті, що йшли від щирого серця, а не від жадібності.
У лісі росте дерево, з листя якого виходить чарівний папір. На ньому проявляються лише добрі слова. Юля знайшла кілька листочків — і відкрила в собі любов.
Червоні мухомори в білих цяточках насправді — будиночки крихітних лісових ельфів. Уночі під ними чути флейти й скрипки. Та лиш для тих, хто вміє підійти тихо.
Маленька фея Іскорка отримала зоряні крила, які майже не світилися. Стара наставниця підказала, де шукати справжнє світло — і Іскорка зробила за ніч сім добрих справ.
Маленький чаклун Учнік учив тисячу заклинань. Та учитель сказав, що найсильніше слово — звичайне «дякую». Учнік не вірив. Поки не спробував.
Фея Букетик жила у вазі з квітами на бабусиному столі. Дівчинка Соня помітила її і стала її секретною подругою. А коли настав час переїзду — фея знайшла спосіб залишитись поруч.