Жанр: повчальна

Принцеса Василинка знайшла маленьку золоту копиту, що дзвеніла, мов крихітні дзвоники. Вона повісила її біля воріт замку — щоб удача була для всіх.

Принц Юрій більш за все на світі любив книжки. Над ним сміялись інші принци, але саме його мудрість потім стала опорою цілого королівства.

Юний Артем зійшов на трон у вісім років. Корона була йому завелика, та серце — велике якраз. Він почав ходити селами і питати: «Що вам потрібно?»

У донечки короля була корона з ромашок — справжню вона ще не заслужила. І щодня Соня починала з усмішки та маленької доброї справи.

Старий лицар відкрив школу для маленьких лицарів. Та вчив не битись, а захищати: заспокоювати, допомагати, говорити правду гідно.

Лицар Володимир носив сині обладунки, бо захищав не битви, а красу: квіти, дерева, дитячий сон. І королівство навчилось бачити це інакше.

Лицар Микола був хоробрим у всьому, окрім павуків. Коли його секрет випадково побачила принцеса Марічка, з її лагідної реакції народилась найміцніша дружба у замку.

Лицар Богдан замість меча взяв лопату й виплекав найгарніший сад у королівстві. Спершу з нього сміялись, а потім зрозуміли — мирні часи теж потребують героїв.

Лицар Іван замість турнірів вирощував пшеницю. Усі сміялись — аж поки в королівстві настав голод і саме його поле врятувало всіх.

Лицар Степан не носив острогів і не брав батога. Він тільки шепотів коневі тихі слова — і Багряний біг швидше за всіх скакунів королівства.